Попівська сільська рада утворилась в жовтні 2020 року шляхом об’єднання 16 сільських рад - Попівської, Вирівської, Дептівської, Соснівської, Шевченківської, Кузьківської, Карабутівської, Присеймів’ської, Мельнянської, Юрівської, Пекарівської, Малосамбірської, Великосамбірської, Кошарівської, Михайло-Ганнівської та Шаповалівської - загалом до неї увійшли 44 населені пункти. Кожен з них має свою унікальну історію, свої особливості.

          Шевченкове унікальне тим, що в цьому селі проживала родина істориків, науковців і громадських діячів Лазаревських, завдяки цьому Шевченкове, яке на той час називалося Гирівка, відвідав Великий Кобзар - Тарас Шевченко. Знайомство і дружба братів Лазаревських, особливо Федора, Михайла і Василя, з Тарасом Шевченком розпочалася з 1847 року - часу заслання його царським урядом в солдатчину до Оренбурзького корпусу, де брати працювали в різні часи урядовцями в прикордонній комісії. Перебуваючи в Шевченковому, він намалював портрет матері братів Лазаревських та написав автограф вірша "Садок вишневий коло хати". До сьогодні в с.Шевченкове збереглася садиба родини Лазаревських та старовинний млин, що стояв біля неї. І є надія, що з часом тут буде відкрито музей про родину Лазаревських та перебування Шевченка в Гирівці.

          Шаповалівка і Соснівка славляться  подіями Конотопської битви 1659 року під проводом гетьмана І.Виговського, в якій козацьке військо здобуло перемогу. В наш час щороку в с.Шаповалівка проходять урочистості, що набули вже державного масштабу. 

          У Малому і Великому Самборі розвивається садівництво. У селі Малий Самбір знаходиться Сумська дослідна станція садівництва ІС НААН України і щороку проводиться свято "Першої ягоди" - суничний-фестиваль, яке відвідують жителі району, міста, області та садівники з усієї України.

          Окрасою села Дептівка є  дерев’яна церква Різдва Пресвятої Богородиці, побудована у 1906 році на кошти Дептівської громади, яка є унікальною за розмірами та оформленням дерев’яною архітектурною спорудою.

          Село Вирівка відоме своїм храмом Покрова Пресвятої Богородиці, збудованим за кошти мецената Юхима Даниловича Школяренка. Унікальним є також приміщення Вирівської школи, де раніше знаходилося учительське училище та церковно-приходська школа.

          Мельня, Чорноплатове та Присеймів’я - села з неповторною природою, неподалік від яких протікає річка Сейм. Село Мельня дало нашому народу українського хорового диригента, композитора і педагога Григорія Давидовського. А в Чорноплатівській школі отримав освіту український вчений, державний, політичний та громадський діяч, президент НАПН України Василь Григорович Кремень.

          Карабутове увійшло в історію як одне з найдавніших сіл південної Конотопщини, а ще в селі знаходиться велике водосховище, яке стало улюбленим місцем відпочинку, як для місцевих жителів, так і для гостей привітного конотопського краю.

          Поблизу водосховища знаходиться і село Пекарі, яке також омивається ставками.

          Має свою славну історію село Юрівка, яке приваблює гостей мальовничими краєвидами та ошатним виглядом.

          Михайло-Ганнівка за переказами походить від імен його перших поселенців Михайла і Ганни Костенецьких, що стали для майбутніх поколінь символами мудрості і кохання.

          Як і кожне село, Кошари має свою давню історію, що повязана з розвитком вівчатства. Це село було козацьким, збереглося навіть прізвище першого поселенця - козака з с.Дептівка Василя Сайно. 

          Кузьки - село, яке у 1859 році відвідав український поет Тарас Григорович Шевченко, він зупинявся у титулярного радника Плата Григоровича Колодчевського, щоб перепочити, подорожуючи із села Гирявка до Кролевця.

          Але найбільшим серед населених пунктів новоутвореної сільської ради є село Попівка, яке знаходиться поряд з містом Конотоп і  має розвинену інфраструктуру. Це село дало нашій державі багато відомих людей, які прославили його в різних галузях і сферах діяльності.

           Ми пишаємося селами Попівської сільської ради, їх історією, традиціями, дбаємо про них. Тому і об’єдналися - з метою реалізувати свій економічний, трудовий та культурний потенціал, і лише спільними зусиллями та вірою в успіх обов’язково досягнемо поставленої мети.