Попівська територіальна громада

У цивільному житті він стояв на варті правопорядку, працюючи в поліції охорони. Проте вже два з половиною роки його завдання масштабніше — захищати суверенітет та майбутнє України. За цей час служба повністю змінила його погляди на світ. Війна навчила найголовнішому каже Сергій: «по-справжньому цінувати кожну мить життя». Важкі будні відкрили в ньому нову, раніше незнану рису — залізобетонну витримку. На службі понад усе бракує звичайного людського відпочинку, а в короткі хвилини сну йому часто сниться проста цивільна дрібниця — шматочок домашнього торта. Попри всі випробування, найбільшим джерелом щастя для чоловіка залишається його родина. Після виконання задач він доповідає керівництву, а вже наступної миті телефонує сім'ї. Саме малюнки маленької донечки стали його найнадійнішим оберегом. «Слова на дитячому малюнку — "Ждемо, повертайся живим" — гріють душу у найважчі хвилини на відстані». Він живе мрією про закінчення війни та нашу Перемогу. Найбільше прагне повернутися додому, міцно обійняти рідних і разом із ними поїхати на омріяний відпочинок. Дивлячись у майбутнє, захисник точно знає, який головний заповіт хоче залишити своїй дитині та наступним поколінням українців: «Не ставати егоїстами, бути патріотами своєї Держави».