Традиції привітання родин, які прожили разом 50 років, започатковані у минулому році – продовжуються.
 
КЗ «Центр культури, дозвілля та спорту» проведено відповідну роботу, під час якої виявлено 3 родини, які у січні-лютому 2022 року відзначають півстоліття сімейного життя.
 
За дорученням Попівського сільського голови Анатолія БОЯРЧУКА, 14 лютого, у день усіх закоханих, пари, яких кохання тримає разом понад 50 років вітала заступник сільського голови Тетяна ШЕРУДИЛО.
 
Тетяна Миколаївна передала щирі слова привітань від очільника громади, побажала подружжям міцного здоров’я та ще багато років щастя у оточенні дітей, онуків і правнуків та вручила їм пам’ятні подарунки та квіти.
 
Знайомимо вас із родинами:
1.Михайло Олексійович та Ганна Олексіївна ГРИНІВСЬКІ (с.Юрівка)
2.Петро Гордійович та Олена Іванівна БОНДАР (с.Соснівка)
3. Михайло Миколайович та Любов Василівна УШКАЛО (с.Великий Самбір).
 

Гринівські Михайло Олексійович та Ганна Степанівна (с. Юрівка)

50 років разом. Про таку любов пишуть книжки та складають поеми. Неймовірно, як двоє людей обрали себе в далекому 1972 році і прожили 50 років разом. Ганна була на  весіллі у подруги Валентини. На цьому ж весіллі був і Михайло.  Він  почав залицятись до Ганни. Молодий,  стрункий, моторний, чорнявий парубок  не залишив її байдужою. І закрутилося…

Минали хвилини, години, дні, місяці…  Ганна працювала в місцевому колгоспі дояркою, Михайло – зварювальником. Та вистачало часу в молодих і на кохання. І ось на щедрий вечір, як домовлялись, прийшли свати у хату Ганни та її матері. Ганна перев’язала їх рушниками. І  6 лютого 1972 року відгуляли весілля. А потім з’явилися сини Олександр та Анатолій. Працювали важко і в колгоспі, і вдома. Але й будували хату, виховували  синів.

Одружили синів, діждалися трьох внучок і двох правнуків. Проживають удвох, тримають невелике господарство.

Дожити до золотого весілля можуть тільки ті, у кого золоте серце.

Хочеться, щоб ще не один десяток років билися ваші великі і добрі серця!

 

Життєвий шлях родини Петра Гордійовича та Олени Іванівни Бондар з села Соснівка.
 
22 січня 2022 року родина Бондар відзначила «золоте весілля».
 
Познайомилися Петро та Олена в далекому 1969 році на літературних вечорах і танцях в місті Полтава, де здобували освіту.
Петро Гордійович вчився в Полтавському сільськогосподарському інституті на факультеті зоотехнія, а Олена Іванівна - в Полтавському сільськогосподарському технікумі по спеціальності гідротехнік. Закінчивши навчання, Петро Гордійович повернувся до Соснівки і почав працювати зоотехніком у колгоспі імені Фрунзе.
Олена Іванівна після навчання працювала в Полтаві техніком-гідротехніком в «Укргіпроводгоспі». Родом вона із села Велика Павлівка Зіньковецького району Полтавської області.
У 1972 році Петро Гордійович повернувся до Полтави і забрав з собою Олену Іванівну - і 22 січня 1972 року вони одружилися. Далі продовжили працювати вже в Соснівці. Петра Гордійовича підвищили - він став головним зоотехніком, а Олена Іванівна почала працювати в Соснівській сільській бібліотеці. У кінці 1972 року у них народився син Анатолій. Донька народилася у 1976 році. В 1974 році за гарну працю Петра Гордійовича преміювали путівкою до Сполучених Штатів Америки. На той час, у Соснівці він став справжньою знаменитістю. Його всім селом проводжали до Америки і всім селом зустрічали. Гроші на поїздку теж збирали всім селом. На згадку про ті часи в родині збереглися фото і американські газети.
Після Соснівки Петра Гордійовича перевели до села Заводи, де він пропрацював 7 років головним зоотехніком свинокомплексу на 11000 голів. У 1986 році Петро Гордійович став головним зоотехніком в Шаповалівці. Звідти він пішов на заслужений відпочинок.
Олена Іванівна все життя пропрацювала бібліотекарем - спочатку в сільській бібліотеці, а потім перейшла до шкільної бібліотеки. Для цього вона в 1986 році заочно закінчила Сумське культурне професійне училище.
 
На сьогоднішній день вони мають двох онуків. Старший онук Андрій закінчив навчання і працює в Києві, а внучка Настя навчається у Конотопській гімназії у 8 класі. Сина вже, на жаль, немає серед живих, а донька Неля працює вихователем в дитячому садку в м.Конотоп.
 
50 років подружнього життя родини Михайла Миколайовича та Любов Василівни Ушкало (с. Великий Самбір)
 
Родом Любов Василівна з с. Перепись Городненського району Чернігівської обл. Після навчання в Маловисторопському сільськогосподарському технікумі на агронома, молода спеціалістка у 1971 році приїхала до села Великий Самбір.
 
Дівчину відразу запримітив працьовитий молодий водій Ушкало Михайло Миколайович. Вони покохали один одного та стали на весільний рушник.
 
Любов Василівна працювала агрономом з 1971 р. по 1986 рік, з 1987р. по 1993 р.- дояркою на фермі, а з 1993 р. по 2006р. - завідуючою сир-цеху. За свою трудову діяльність Любов Василівна 22.12.1977р. отримала орден, була три роки обласним депутатом, районним і сільським, неодноразово нагороджувалась подяками, грамотами, цінними призами.
 
Михайло Миколайович з 1970р. по 2009р. пропрацював водієм. У 1977р. здобув орден трудової слави 3 - го ступеня, отримував грамоти, цінні подарунки.
 
У своєму спільному житті подарували життя двом синам В’ячеславу та Михайлу. Діти одарували своїх батьків трьома онуками.
 
Зараз подружжя Ушкало знаходиться на заслуженому відпочинку, але працю не лишають в стороні. Мають велике господарство, де їм радо допомагають сини та онуки.